ВУДІ ПОЛ ГРЕЙ
Гостинно, відчинивши двері,
Запрошую до своєї оселі,
Галантно цілую їй ручку,
Байдуже, на законну обручку.
Не до шампанського, люба,
мерщій до п’янкої постелі,
розкачуй, мила, каруселі,
аж до самісінької стелі.
Ми так давно не кохались,
Хоча, чому, насправді?
Ми дві половинки, знаєш?
Та чомусь живемо не в парі.
Не любить, тебе, знаю.
І відпустить, не бажає.
Чому ж ти живеш із ним?
Хоч щиро прагнеш – зі мною.
Чом, доля, несправедлива?
Єднає чужі серця, і, душі,
А рідні, близькі й любі -
Розкидає по усьому світу.
Не йди, не спіши, залишся,
Не покидай - на хвилі кохання,
бажання, єднання й жадання,
А потім - розпачу й смутку.
На щастя, почув Всевишній,
Нашу молитву сердечну,
І повернув, на наше, бажання,
Кохану в мої обійми.
Бо чоловік законний,
Знайшов собі молодшу,
Стрункішу й красивішу,
Байдуже, що нелюбу.
15:00 – 16:20 29 12 2017 Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2017
автор: Woody Paul Grey