Уже не сила . Хочу розірвати
Наших відносин показну облуду
Я твоя тінь. Мене нема…Тікати!
Можливо відроджуся й знову буду.
Виконую, як робот, що ти хочеш
Твоїми фразами навчилась говорити,
Ти павутиною заснував руки й очі
Усе лиш так. По –іншому не жити.
Зруйнований мій світ .В чому я винна?
Були життєві мрії ,вподобання
Я тобі вірила, як віддана дружина
Зробив вівцю –приготував заклання.
Багато нас таких по світі ходить
( Я ж думала жар – птицю упіймала)
Закрили клітку, от вона і бродить
Душа, що переливчасто співала.
Вірш народився після випадкового перегляду фільму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2017
автор: Олеся Лісова