Давно іду стежиною вузькою –
усе вперед, до цілі, до мети!
І думи заплелися у сувої
вперемішку зі світла й темноти.
Попереду лежить долина предків,
позаду – частокіл скелястих гір.
Минув немало різних осередків,
та йду вперед усім наперекір.
Не знаю, завтра що мене чекає:
презирство, осуд, завидки чи сміх,
та завжди тепло й затишно буває
в країні світлих спогадів моїх.
Стежина ця для мене незабутня,
лише вперед, немає вороття.
Постійно між минулим і майбутнім –
по лезу бритви на ім’я «Життя»!.
28.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2017
автор: Олександр Мачула