Тут завжди буде відчутно її розлиті парфуми( «CHANEL»
чи «Christian Dior») та його недопалені цигарки(«Parliament» чи може «Winston»?)
Я довго слухала твої нісенітниці із смачною істиною про твоїх минулих/теперішніх/майбутніх коханок .І ще, до речі,твої дешеві компліменти, які вчора в крамниці продавали за 5 гривень , та сьогодні вони вже по 5 копійок. І знаєш я їх готова була слухати всю ніч , до ранку, без сну, просто сидіти і слухати, як ти верзеш різну кремову/вершкову маячню. А ще я любила, коли відчинялися двері, у будь-яку добу дня і ночі, коли ти мене (напівмертву чи то напівживу) своїми жартами приводив до тями. І хоч як це безглуздо , та я намагалася вижити, за будь-яку ціну, вижити заради тебе.
А знаєш, між нами бетон, міцний та вічний . Нас розділяють кілометри (і це не тільки кілометри відстані, але й твоєї хронічної байдужості). Як смішно, твоєї хронічної байдужості на мою любов , що тепер вже нічим не лікується. Ми розділені містами, людьми, роботою, навчанням, поглядами , бажаннями, всім до краю . Розділені/розірвані/роздерті. А любов , вона ж вбиває, так повільно та солодко. Тому краще б вже застрелили із пістолета,повір , мені б твою байдужість(!)
А потім ти і далі ти, як в мої вени героїн і я так дихаю , в біса , залежна. Я тобі дарувала своє серце та ти його розбив на уламки , клапті , чи то навмисне чи через відсутність обережності. А тепер поясни, як мені відчувати із склеєним серцем? Сита. Досить. Дякую.
І ми тонемо в океані ( здається, що Тихому), та по-різному. Я в своїх розмовах та книжках, а ти у своїх повіях, алкоголі та цигарках. І у мовчанні клятому/залізному.
І я б з тобою передивилася всю ту заборонену порнографію. Випила б до останку свою скромність та змінила б ім’я та біографію . І ти пробач мене за всі помилки, за мою неправильну орфоепію та орфографію.
Коли ти йдеш, моє серце перестає битися, моє склеєне серце більше не б’ється. А час стає на таймер і замість жити, я існую . А мені так хотілося жити, можливо, навіть, хоч годину, та жити. Мені тебе не вистачає, так не вистачає.
І я хочу до тебе на ручки, під шкіру, під вени , під нерви. І я хочу до тебе і мені начхати на всі правила , канони, заборони, манери.
Я б курила твої сигарети. Пила б вино, текілу та віскі. Я б спалила сусідні планети . І продала б міста сусідські . Тільки щоб ти повертався, хоч колись, хоч через сто років. Повертався і змушував моє серце битися.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768580
Рубрика: Присвячення
дата надходження 28.12.2017
автор: Сюзанна Мотрук