У людях я розчарувався,
Бо так і сяк вони були,
Ще й малюванням я займався,
Вони ж творити не могли.
Вони й писати не любили,
І не гуляли між садами.
І часто вже вони грішили,
І зверхньо ставились над нами.
І гроші їм були дорожчі
За любов, Закони Божі.
Загинуть, лишаться лиш мощі,
Опустошаться їхні ложі.
І вже ніхто їх не згадає
Між літніх паркових алей.
І кожен вже надію має –
Таких не буде вже людей.
Остап Лагойда (2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768506
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2017
автор: Sir Agravain