У чорній безодні неба нічного
місяць блукає яркий.
Поряд з тим старцем не видко нічого,
зорі закрили хмарки.
Що він шукає, отой волоцюга,
котре сторіччя підряд?
Вперто мандрує до ранку по кругу…
Хоче надибати клад?
Чому не спиться нічному гульвісі
десь між хмаринок-перин?
Щось роздивляється в темному лісі,
раптом загляне за тин.
М’яко ступає по площах, майданах,
мимо нових бутиків.
Лиш на хвилину над городом стане,
струсить пилюку віків.
Мовчки огляне стрімнини і гори,
пройдеться поміж вершин,
з сумом у далеч вдивляється моря…
Може й він пише вірші?!
28.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768471
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.12.2017
автор: Олександр Мачула