* * *
Хочеться мені плакати –
та немає сили:
батьків поряд поховали,
як вони просили.
І кожного своя доля
з домом розлучила:
Озирнулись у дитинство –
зламані вітрила.
Об’єднала братів спільна
на цвинтар дорога,
Ще молитва про прощення...
до рідного Бога!
Сиротами залишились
діти твої, мамо,
Гірко стало на душі,
у серці… так само…
2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2017
автор: Петро Корнійчук