Я програв собі
У битві з тобою.
Тепер не дружу з головою,
Тепер серце не дружить зі мною.
Говорю собі:
"Любко давай дружити",
А Любко за високою стіною.
Ти подивись що ти зробила зі мною.
А ти була для мене такою дорогою.
Людиною без зла.
Людиною добра.
Людиною з чистою душею.
Ніщо не порівняється з глибиною твоїх очей.
Ніколи не думав що не зможу їх забути.
Я хочу тонути у твоїх обіймах коли засинаю.
Та знаю що ти цього не хочеш.
Для чого, ти блять, мене мучиш?
Та насправді у всьому винен я сам.
Я загубився десь там.
На тому місці коли все зрозумів.
Я сам цього захотів.
Віддатись тобі цілковито.
Так несамовито хвилі б'ються об мене.
Я йду все глибше і глибше йду у воду.
Я скоро забуду твої слова.
Та не забуду почуття які я відчував поруч з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: lubko