Нема кохання в океанах брехні.
Нема життя, там де сонце не світить тобі.
Життя складає для нас пазл невдач.
Ти плачеш вночі, хоча він твій палач.
У світі буває багато злих душ.
Багато тих тіней ламаючих ключ.
І серця всі жилки порве нам брехня.
Нема тут кохання, жорстоке життя.
Коли все згорає і попіл в вітру.
Ти бачеш зірки, без бажань по життю.
Ти бачеш там вогник, який в серці зник.
Убивче кохання вже взяло розбіг.
Вмирають комети як іскри надій.
А я тут живу до країв повна мрій.
Я чайка літаю над хвилею снів.
Піди ти життя ніби в бездну злетів.
Я хочу щоб зник ти як ніби не був.
Як ніби у в очах ти в моїх не тонув.
Як ніби цілунки ховав у кулак.
Я доля твоя і для тебе це знак.
Я хочу пропасти якщо не підеш.
Куди я не знаю, ти там все знайдеш.
Я маю бажання зірвати серця.
Сховати у скриньку удар в забуття.
Убий мене ніжно як ніби кохаєш.
Візьми моє серце як ніби бажаєш..
Згадай мої очі як ніби я казка
Убий мене ніжно, твоя я поразка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: LIV13