Так старіти не хочеться любий... Ти знаєш...
Що думками в минуле мене повертаєш...
Дощ за вікнами теплий такий і весняний,
Хоч минули роки ти для мене коханий...
Розквітають сади ніжним цвітом довкола,
У зелене оділося дерево голе.
Я спішу на побачення серцем й душею,
Ти мене називаєш коханий своєю...
Дужі руки твої пригортають до себе,
Відчувають тепло твоє сонце і небо.
Я купаюсь у променях твого кохання,
Прокидаюсь з тобою щасливою зрання.
І радію життю, що такий ти у мене,
Ті побачення наші були біля клена.
А цілунки солодкі, медові і ніжні
І квітують довкола сади дивовижні...
Переповнює радість сердечко до краю,
Старість буде закохана також я знаю.
І кохання зігріє нас завжди собою,
Ну хіба то не щастя... Ми в парі з тобою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)