І хоч із очей потечуть кров’яні сльози,
Я не впаду перед тобою на коліна.
І навіть в найлютіший із морозів,
І коли від моєї стійкості залишиться руїна.
Я не кинусь в обійми до тебе,
Бо знаю, ти тримаєш ножа за спиною.
І коли упаде вся завіса із неба,
Я стоятиму мовчки, поряд з тобою.
І як би життя міцно не било,
Обіцяю завжди усміхатися.
І навіть із обрізаними крилами,
Навчуся крізь сльози сміятись.
Я буду падати, вставати,
Ломити скелі кам’яні.
Зриватись, розбиватись
Та все ж перемагати
Тебе, себе і все що є в мені.
І які б не були темні будні,
І в які б то рамки нас не ставив час.
Ми ж з тобою милий - всемогутні,
Танцюємо біля прірви падеграс.
Колючі дроти врізаються під шкіру,
Збиває з ніг життєва течія.
Я обіцяю, я усе зумію.
Я сильна -
Бо твоя.
І більше нічия.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768266
Рубрика: Присвячення
дата надходження 27.12.2017
автор: Сюзанна Мотрук