я ніколи не марила
хмарною перспективою
заміжжя
звісно, мені
як і кожній
хочеться звичайного
затишку
але прагнути заміжжя
невідомо з ким
"бо вже час"
чи щось таке
найбільша дурниця
котру я
коли- небудь чула.
зрештою, це стосується
не лише заміжжя
я намагаюсь ніколи
не хотіти
абстрактного
і завжди вимагаю
конкретики
від себе,
від інших.
бажання абстрактного-
звичайний нервоз,
який в кращому випадку
призведе
до чогось
низькосортного
в гіршому?
не буду уточнювати.
потрібно любити себе
і все, що оточує
і тоді (о, диво)
не будеш страждати
такими бажаннями
а ще краще відмовитись
від всього/всіх
хто не дає
тобі змоги
бути конкретною(ним)
можливо тоді
збагнеш
чого/кого
тобі не вистачає.
ми втрачає о своє життя
живучи мріями
які не здійснюємо
ми втрачаємо своє життя
не знаючи про що мріяти
ми втрачаємо своє життя
погоджуючись на абищо
ми втрачаємо своє життя
оточуючи себе тими, кого переросли
ми втрачаємо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2017
автор: Leila