Невже послав мені її не ти?
Не можу в це повірити до болі!
Так довго по пустелі йти
І не напитися доволі?
Невже кохання - страшний гріх?
Невже любов - не божа ласка?
Так, я в гріху, один із них...
Вона лише прекрасна пастка.
Розплата буде неминуча.
Несу ж таку душевну ношу!
І втрати біль буде пекуча.
Тобі кричу, надривно прошу:
"Затримай мить падіння в прірву!
Не забирай краплини щастя!
Її люблю, а в тебе вірю!" -
Такі кайдани на запястях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2017
автор: traven`