Не хочу! знайомитись з твоїми злими,
Підступними й гнівними демонами,
Дивитись, як зло хоче холодом зим
У весни твої заплітатися тереном.
Не варто! щоб ватра в тобі загасала
Від холоду подихів злих балачок…
Бо ти мому серцю променем стала:
У мороці днів ти – як мій світлячок.
Не знаю! можливо, для тебе і зайвий,
Влетів, ніби вітер, непроханим гостем,
Та о́брази твої пливуть, наче слайди
В думках і лікують…появою просто.
По моїй пустелі пройшлась ти, як злива,
Усмі́шка і погляд – для щастя пожива.
Я хочу! щоб ти була просто щаслива:
Ти - жінка, що справді на це заслужила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767797
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Віктор Ковач