Зібравши райдуги і квіти,
Тече Дніпро в моря-віки.
Пора калині червоніти
Над плином вічної ріки.
Вже й небо сіє білим рястом,
Та світить викликом зимі
Вогонь квітучий непогасний
Неопалимої землі.
Це недарма. Краса калини -
Вогонь жіночого єства.
Лице прекрасне України
В годину гніву й торжества.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2017
автор: Іван Демченко