Вона приходила завжди «в останній раз».
Зітхала млосно і натхненно віддавалась.
Коліна (й вище) цілував – вона сміялась,
Стогнала голосно, стрибаючи в екстаз…
Завжди кохалася, немов в останній раз.
Слова кохання їй на вушко шепотів,
Вона ж про це кричати вголос не боялась,
З його страхів і несміливості знущалась,
А з мрій утримати назавжди – й поготів,
Адже сама балансувала між світів.
А потім зникла… бо прийшов нарешті час
Птахам-зальотникам у вирій відлітати.
А він чекає, не пускаючи до хати
Нікого… Мріє без жалю і без образ
Хоча б побачити її в останній раз…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2017
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)