Росами падає ранок досвітній…
Справді він ранній, цей досвіток літній.
Півні майстерно беруть свої ноти,
Сонце зійшло, і кипить вже робота.
Пташка поживу малечі шукає,
Росу струсивши, листок позіхає.
Сонний метелик на квітку усівся,
Джміль загудів:«Новий день народився!»
В клопоти літні родина включилась,
Дружно робота в руках закипіла.
Щедра природа усіх обдарує,
Але лиш того, хто час не марнує.
Лиш для дитяти – це вже не світанок.
Пізній і сонячний літній цей ранок.
Промінь ласкавий у носик лоскоче…
Спи, моє рідне, допоки захочеш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767710
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2017
автор: ЮНата