[b][i]Моє малесеньке село
Десь загубилось на Поліссі
Садочки там з`єднались з лісом,
Неначе їх там не було…
В тузі шепочуться вітри,
У вербах, схилених до річки,
Лиш в занамуленій криничці
Життя струмкової води.
Димар схилився в самоті
Над дахом, мов самотній сторож,
А на тополі знову ворон
Все ж так пронизливо кричить.
Сплелося тихо у журбі
Минуле там порослим терном,
Підперли небо старі клени
Крилами-вітами в мольбі
Моє малесеньке село
Тривожить пам`ять знову й знову,
Так часом зве мене додому
Батьківське , чисте джерело…[i][/i][/i][img][/img][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2017
автор: Н.Сенченко