Як же жаль, що не принцеса

Як  же  жаль,  що  не  принцеса.
Як  же  жаль,  що  я  ніхто.
Може,  через  це  не  треба  
Я  на  світі  нікому.
Нікому  іти  до  мене.
Нікому  мене  любить.
Нікому  мене  чекати.
Нікому  за  мной  тужить.
Може,  я  така  не  справжня,
З  головою  щось  не  те?
Може,  саме  ця  причини
Не  дає  мені  моє?
Не  скажу,  що  я  не  гарна.
Гарна  таки,  знаю  я.
Тільки  от,  що  не  потрібна
Я  нікому  і  така.
Мріяла,  що  стану  фея.
Буде  от  шістнадцять  літ
І  на  крильцях  чарівливих
Душа  в  небо  полетить.
Але  вже  мені  сімнадцять
І  не  фея  досі  я.
Лише  дівчинка  простенька,
Яка  трішечки  сумна.
Як  же  хочечеться  буває
Полетіти  в  небеса,
Щоб  за  мить  тобі  відкрилась
Цього  світу  вся  краса,
Щоб  пригоди  відбувались,
Щоб  зі  мною  в  ногу  йшли,
Щоб  було  багато  друзів
І  повік  вони  були.
Та  не  будемо  про  друзів
В  мене  рідко  вони  є.
Але  є  в  мені  щось  більше
Й  поки  що  в  мені  живе.
Поки  мрію  я  про  радісь
І  витаю  в  небесах,
Може,  й  у  житті  моєму  
Буде  щось  як  у  казках.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767477
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2017
автор: Майя Калинская