Мало, мало! Завжди мало!
То кохання, то грошей!
Щось завжди не вистачало
У життєвості людей.
Дайте! Дайте! Більше дайте!
Вимагаємо свого.
Про життя моє подбайте!
У молитвах кричимо.
Ні, не те! Того не треба!
Не про те мрія була!
Лише в справжності потреба
Дуже скромна і мала…
Щоб ходити й бігти вільно
З насолодою життям.
І, можливо, трохи хмільно
Віддаватись почуттям.
Щоб відкрити зранку очі,
Посміхнутися рідні.
Щоб проблеми дня робочі
Виявлялися дрібні.
Щоб душа тихо співала,
Щоб лунав дитячий сміх.
Тіла біль не турбувала
Й смуток від думок своїх.
Та, на жаль, нам знову мало
І кохання, і грошей.
Завжди щось не вистачало
У життєвості людей…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767422
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко