З хмарок білих до землі,
Роєм падають джмелі.
Наче в бризках водопад,
Горить в сріблі диво – сад.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Ген сороки білохвості,
Ведуть зимоньку у гості.
Біля ставоньку синиці,
Вже лаштують вечорниці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Й жаро - груді снігурі,
Тут, як тут вже, дзигарі..
Веселяться для дзвінниці,
Руді білочки й і лисиці.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
Вже ведмедик і зайчатка,
Повсідались на санчатка.
По стежках спішать з доріг,
Щоб зустріти Новий рік.
Котиться метелиця,
Сніг під ноги стелиться.
Ой, стелися білий сніг,
Нам на радість для утіх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2017
автор: Миколай Волиняк