Ох, вже ці очі
кольору чаю,
як я за вами тужу,
у душу запали так сильно,
що боротися з цим безсильна.
Ви кольору темного,
з поволокою туману млосного.
Вабите, рвете серце
надією і тугою
фатальною незгасною зіркою.
Спопеляючого енергію світла,
що спопеляє думки відповіддю.
Випробовуєте нерви
по - максимуму на міцність,
не вірячи в сердечну точність,
прагнете опанувати мене
до кінця, не давши любові
істинного вінця.
Адже віддаючи, ми насправді
отримуємо, серце і Душу
збагачуємо.
Ми можемо зібрати, тільки те,
що посіяли,
любові істинною повірили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2017
автор: Svitlana_Belyakova