(сонет)
Як мучиш ти мене мовчанням...
А очі, -- боже мій! -- які...
Вони наповнені благанням
Відчути дотики руки...
Мене п'янить твоє бажання!
Воно, мов течія ріки,
Що зносить зливою містки,
З грудей вихоплює визнання...
Забути твій чарівний погляд?!
А що ж тоді життям звемо?
Коли тебе немає поряд,
Якщо не бачимось давно,
В душі одне – про тебе спогад.
Ти — в світ єдинеє вікно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: Віктор Чернявський