Я не покличу щастя не своє.
Ліна Костенко
Я не покличу щастя не своє.
Хай вихиляси робить, як вивірка,
Немов сапфір добірний виграє,
Манить до себе, наче срібна зірка.
Я не покличу щастя не своє.
Я не покличу щастя не своє.
Хай туга серце навпіл роздирає.
Самотність дні, мов бусол воду, п’є,
І свічка віку тихо догорає.
Я не покличу щастя не своє.
Я не покличу щастя не своє.
Мені достатньо буде просто знати,
Що десь у світі та частинка є,
Котра змогла вогню очам додати.
Я не покличу щастя не своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: Крилата (Любов Пікас)