Сплелося все в тобі: турбота,
любов і радість, і краса.
І усміх, з присмаком скорботи,
і сліз уранішня роса.
Вирують пристрасті, бажання
в тобі, як гейзер. Ні – вулкан!
І на майбутнє сподівання,
а ще в тобі живе обман…
Ну, як без нього в цьому світі?
Без лицедійства і нуди́.
Пізнання ябко і на світлі
уже дає рясні плоди!
Твоє жіноче лицемірство –
то просто вищий пілотаж:
фіглярство, інколи блюзнірство,
що часто переходить в раж.
І все це пафосно, зі співом
чи в танці, часом на балу,
уперемішку, із надривом.
І не забуде про хулу…
Така звичайна жінка, мати,
що просто величчю горить.
Їй палко до снаги кохати
і дуже легко загубить!.
Хай не спадуть твої вітрила
і Бог тебе благословить –
аби дарила лише крила,
які підносять у блакить!
20.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2017
автор: Олександр Мачула