Опечалена Ева,
и Адам, ее муж, озабочен.
Клочья туч вырывает господь из седой бороды,
оттого что в раю ничего плодоносить не хочет,
ничего не родИт,
лишь запретные зреют плоды.
Бог разгневан всерьез:
это что же настало за время?!
Только глянешь – повсюду плодов запрещенных полно.
Ева сушит узвар, Ева варит из них варенье,
Их в бутыль засыпает — и вот заиграло вино!
Бог речет ей: о женщина,
где же твое смиренье?
Вспомни — ты слабый пол, я тебя сотворил из ребра!
Прекрати непотребство, не то от такого варенья,
от такого варенья тебе не будет добра.
А она говорит:
— Без плодов ведь и лето — не лето,
И, по-моему, Господи, мир сотворил ты не тот,
Раз отсутствуют в нем человечество, пресса, поэты,
но уже есть цензура и есть недозволенный плод!
Бог Адаму тогда:
— Вразуми свою бабу построже!
До чего распустилась, анафемская душа!
—Так ведь, Боже, сварил бы я ей незапретной картошки,
Только кроме запретных плодов не растет ни шиша!
И тогда подобрался к Адаму
змей-искуситель,
портупею поправил, и промурлыкал, как кот:
— Есть же грушки-гнилушки, тебя ведь спасает Спаситель.
Ну сорви, ну вкуси хоть один вседозволенный плод!
Но Адам , беспринципный Адам,
слушал змея в пол-уха
и воскликнул, в досаде забыв перед Господом страх:
Что мне, Господи, паданцы эти –
одна зелепуха, —
и червивы,
и кИслы,
и вязнут оскомой в зубах!
— Так за то, что вы слопали плод
запретного древа,
Покараю вас тяжко, и жизни вам вечной не дам!
Репрессированная, ковыляет из рая Ева …
И плетется за ней «пораженный в правах» Адам.
------------------------------------------------------------
Костенко Л. В./ Вибране.-К.:Дніпро, 1989.
Райська елегія
«Зажурилася Єва,
і Адам заклопотаний ходить,
і посивілі хмари висмикує Бог з бороди.
Щось у цьому раю вже нічого не родить,
Вже нічого не родить,
тільки родять запретні плоди.
Бог трясе кулаками:
та що це настало за врем’я?!
Кинеш оком з небес, а запретні плоди оніно!
Єва сушить узвар, Єва робить із них варення,
Засипає у бутлі, і вже шумує вино!
Бог їй каже:
— о жінко! Ти ж тільки слабке створіння.
Ти забула, що я унатурив тебе із ребра?
Не скузуйся зі мною, бо із того варіння,
Бо із того варіння не буде тобі добра.
А вона йому каже:
— На те ж воно, Господи, й літо,
Щоб плоди достигали. І що ж ти створив за світ?
Ще ж немає ні людства, ні преси, ні головліта,
а цензура вже є, і є заборонений плід!
Бог тоді до Адама:
— Ти приборкай свою половину,
Бо ж, анахтемська віра, отак розпустилася, ич!
— Я б їй, Боже, зварив незапретну якусь картоплину,
так збутвіло ж усе. І не родить в раю ані гич.
І підкрався тоді
до Адама Змій-Іскуситель,
підтягнув портупею та й муркоче ласо, мов кіт:
— Тут же є гнилички, тебе ж хоче спасти Спаситель.
Ну зірви, ну скуштуй хоч один незапретний плід!
Безпринципний Адам,
хоч боявся божої довбні,
А сказав, потонувши по самі вуха в гріху:
— Коли ж, Боже, плоди незапретні — такі невоздобні,
і червиві такі, що тільки й сказати: тьху!
— Так за те ж, що ви їли
плоди запретного древа,
Покараю вас тяжко і безсмертія вам не дам!
Чимчикує із раю репресована Єва...
І трюхикає вслід «поражонний в правах» Адам...»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76707
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 30.05.2008
автор: MiShura