Біла паморозь коси накрила –
То є віку і долі печать,
Ще несуть мене віддано крила,
Хочу ж інше життя розпочать.
Я літа на свій досвід помножу,
У слова-оксамит загорну,
В кожну душу зайду-потривожу,
Найніжнішу струну віднайду.
Намалюю не стежку – дорогу
І для себе, й народу свого,
Розділю з ним і біди, й тривоги,
Не розтрачу сумління мого.
Не злякає в путі хай пороша,
Ані грози, ні сильні вітри,
Не купляється доля за гроші –
Тож душі мені це не ятрить.
Лиш зусиллями власними можна
Україну із прірви піднять
І життя, європейське, заможне,
На землі, на своїй збудувать!
13.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.12.2017
автор: Ганна Верес