Я маю до тебе прохання,
Останнє до тебе... в житті:
Залиш всі думки про кохання
Зі мною, цей труп почуттів!
Лети з мого світу стрілою
На швидкості надзвуковій,
Торнадо, муссоном, імлою,
Нестримно, немов буревій!
Залиш по собі хоч пустелю,
Хоч згарища давніх Помпеїв,
Хоч зламану обстрілом стелю -
Лишень, щоб не бачив тебе я
Ніколи, Ніяк, ні за Жодних
Обставин, причин, варіантів,
Без виключень, навіть умовних,
Без шансів зійтися на карті!
Розвійся і вщухни, як вітер,
Пірни субмариною в воду,
Далеко лети...за Юпітер
З прискоренням нітро-азоту!
Залиш серед стін одного́,
Замкни на ключ двері квартири,
Зітри на піщинки його
Й розвій серед криг Антарктиди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2017
автор: Віктор Ковач