Пухкі сніжинки, що летіли з неба,
Торкалися обличчя і лишали сльози,
Достатньо, я прошу, не треба
Давать моєму серцю наркодози
Такої сма́чної, убивчої отрути,
Воно допоки б'ється не пило,
Летіли з неба білі парашути,
Між нами знов дороги замело
Між нами знову прірва в океани,
Вони замерзли і не ходять кораблі,
А в небі не летять аероплани,
Бо ми на різних полюсах землі...
[i]Один дзвінок, зірве із ніг кайдани
Я прилечу на літака крилі...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2017
автор: Сергій Лісовий