[i] [b] [color="#ba1e1e"]Новгород - Сіверський... Древність...
Слово о полку Ігореве... КНЯЗІ...
Хмельницький...Мазепа...Росія... Війна...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d2778"]Дорога вниз та вниз...Туди, де брама
Монастиря, що мохом був поріс...
Десь там, за ним - ріка. Ген - ген синіє ліс.
Вертаю часу плин - від Кучми до Адама.
Глянь в цей розлом. Чи то застигла кров,
Чи струхлий шолом в глині червоніє...
Пройшли віки...Не справдились надії
На людський розум. Рвали знов і знов
Слов'янську Землю на шматки княжата,
Котили на сусідів гніву брилу.
Коли ж самим було це не під силу -
Вели ,,поганих'' добивати брата...
Тепер - добили...Давні гречкосії,
Котрі могли і плуг і меч скувати,
Не можуть вже Землі тій раду дати
І туляться... до мачухи - Росії.
Задумали своїм життям пожити?..
Е!.. Ні, панове!.. Ціни...Тлум...Війна...
(Бо ж - чим тоді азійський зад прикрити!..
Історію пера Карамзіна)!!.
Стою... Дивлюсь... Родимичі... Древляне...
Що їм було ділити - спільну долю?
Щоб потім в Переяславську неволю
Побігти разом..? Тяжко...Серце в'яне...
[/color][/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766666
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 18.12.2017
автор: Янош Бусел