Витинали по мені спогади карти дорожніх рухів,
руслами упивались в дикі засухи серця.
Як же мені назавше з пам'яті тихо стерти
сліди, що в'їдались в саме найглибше вперто?
Певне не знищити ті, закарбовані світом,
кляті кордони твоїх дуже рідних обіймів.
Я тобі, віриш, усе б що є в мене віддала,
та чорт забирай ти і того приймати не вмієш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: sudden.voice