Зимовий ліс. Він так мене чекав!
Іду нарешті в тишу його храму.
Дерева – в білій казці балаклав.
Незайману торкаю порцеляну.
Така краса! Від щастя хочу жити!
Про що думки, мій добрий, милий лісе?
Скажи мені, святий мій ворожбите,
Всіх тайн своїх відкрий мені куліси.
Ялина горда – білочці за пристань
А віти-крила, так би й полетіла…
Синичок зграйка витримала відстань,
А я услід : «Краса»-, прошепотіла.
Ось бачу кимось вишиті сліди,
Боюся зіпсувати візерунки.
Веди, мій лісе, я піду – веди!
З собою візьму всі твої малюнки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 17.12.2017
автор: Шостацька Людмила