Обіпрусь на теплість побуту,
Бо ще з народження комфорт - це мій владика,
Біологія в мені переважає,
Адже я дихаю.
А душа - це те, чого не бачу.
Совість - теж душа, у вбоге вбрана,
Вона, як свіжа рана, болем засвідчує
Існування.
Я людина, зманіжена розкошами:
Їсти-пити, хороше походити...
Спати, щоб не думати, не чути і не знати,
А як же жити, а не просто існувати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766503
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2017
автор: Алла Гонда