Упали сніги - так нагально з небес повалили -
Сліпі, пелехаті, зігнули додолу гілля,
Давили тілами на вишню хоч ніби впівсили, -
Не витримав корінь - раніше, напевно, охляв.
Їй, бідній, не варто було хизуватися цвітом,
Сезонно міняти під настрій яскраве вбрання,
Подумати мала про власні підвалини літом,
Вона ж красувалась, раділа життю навмання.
Тепер вже запізно – ніхто не поверне до росту.
Нові горизонти відкрились для вікон-очей.
Та ниє в сплетінні – уп’ялися спогади гостро.
Не раз ще світлина уяву мою обпече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2017
автор: Оксана Дністран