Моя весна давно вже відцвіла
І осінь павутинням вбрала коси.
А від зими дарма ждати тепла,
Лиш вітер за вікном скиглить, голосить.
Лапатий сніг повільно із небес
Вкриває мокру, скніючу землицю.
Роки біжать, немов швидкий експрес,
Життя везуть з собою зоряницю.
І час рахує дні до небуття,
Нового Року крок повільно плине.
Усе минає, щастя й каяття,
Лишається любов, вона не згине.
Вона незмінний вічності рушій,
У лебединій вірності воскресне.
Візьме скитальця в гості на постій,
В морозну ніч зігріє спрагле серце.
16.12.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Валентина Ланевич