Сиджу і згадую:
Обличчя, очі, коси
Лише себе картаю за усе
Не можу я забути й досі
І пам'ять, як потоком в вир несе
Твій голос-шепіт зараз в моїх вухах,
Волосся - зорепад у вишині
Чаклунство посмішки, повільних рухів,
І запах твого тіла у мені
Час плине
За хвилиною хвилина
Туманом туга огортає се вкруги
Була для мене неповторна і єдина,
Розходимось, як справжні вороги
У кожного на серці німий докір
І встромлений у нього гострий ніж
Іде луна ідучих звідси кроків
Учора, завтра і нічого між
Душа моя ще так не голосила -
Страждання безнадії і жалю
У муках билася, благала і просила:
Скажи! Скажи! Я так тебе люблю!
Солоним огірком прийде похмілля
Гірчицею на кусаних губах,
Як попелом затрушене весілля
Біль незворотності, безсилля у очах
Безвихідь відчаєм потужним б'є у скроні -
Кохання склеп - земля іще сира
І виє моє серце у полоні
Байдужістю затиснуте вмира
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)