Є цікава гра у нас
«Тра-та-та я у домівці».
Чоловічий грає клас
В гру цю на життєвій плівці.
Так одружений хлопчак
Може років так під сорок
Чи під п’ятдесят отак
В «гречку» скаче й творить морок.
І спочатку все гаразд –
Поряд молода дівчина,
І дружина негаразд
Не помітила. Картина
Зовсім гарна – Молодець
Й сивина чорніша стала,
Скаче наче жеребець
Жодна щоб і не піймала
На брехні. Та плине час
І дівчина починає
Те, що нібито гаразд
Щось частенько не сприймає.
Хоче заміж і дітей
І родиноньку створити.
І від тих усіх ідей
Молодцю все гірше жити.
Тож наш бравенький хлопчак
Раптом каже, що не може…
На казки бо він мастак
Й чітко знає – переможе!
І як миленьке дівча
Ще сильніше вимагає,
Наше сивеньке хлопча
Дивну гру розпочинає:
«Тра-та-та я у домівці»
І не знаю вже нічого.
На своїй життєвій плівці
Досить вже мені чужого.
І, на жаль, таки вдається
Грати в гру цю надто часто
Тільки в пеклі все ж живеться
Тим дружинонькам нещасним.
Є цікава гра у нас
«Тра-та-та я у домівці».
Чоловічий грає клас
В гру цю на життєвій плівці.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766319
Рубрика:
дата надходження 16.12.2017
автор: Вікторія Скуратовська-Кравченко