Не полінуйся, друже, в день ясний
У поле вийти, снігом білим вкрите.
Йому, відчуєш, дивні сняться сни,
Хоч сяйвом сонячним навколо все залите.
Зрослися небо й поле – у одне,
І лиж скрипіння в далечінь лунає,
Гука вона тебе й гука мене:
«Не полінуйсь – зими краса чекає!»
Дерева вкрились сріблом і кущі,
Вбрання казкове одягла травичка.
Іди ж у поле, за село мерщій!
Нехай дмухне морозна свіжість в личко.
Хай світить сонце, сяє сніг навкруг,
Мов діамант розсипаний іскриться.
Ти не барись, це казки дивний рух!
Вона тобі пізніше в снах насниться.
Насниться в хуртовину, в заметіль,
Коли злий вітер за вікном гуляє.
А зараз лінь візьми і пересиль,
І все навколо тебе заспіває.
Не полінуйся, друже, в день ясний
Піти у поле, що від снігу біле.
Не поспішай з чеканням ти весни.
Є в кожну пору щось для серця миле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766312
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.12.2017
автор: Валерій