Без пощади, без права на боротьбу, прийшла і забрала
Все, що було доброго в житті, закидали землею
Чоловіка, сина, брата, друга, коханого, надію і опору, сенс життя
В одну мить лишилася всього...
Залишилася тільки пам'ять і кілька світлин
А ще біль незгасаюча з коханням половина на половину змішані, сльозами гіркими присмачені .
І ніби по землі ходжу, а відчуття таке, що лягла там, біля Нього, скрутилась клубочком і лежу, не дихаю.
Так, ніби тіло на цьому світі ходить, а душу йому з собою поклала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: Oxa