В ніжну шкіру сосків – колючки неголеності…
Обвивай, загортай, сповивай оголеністю,
Віддавай,
Віддавайся,
Купай,
Купуй,
Падай,
Вставай,
Знову падай,
Відчуй…
Відчуй у собі, відчуй ізсередини, зовні,
Вибухни стогоном… місяць вповні…
Клекочи, захлинайся, задихайся оргазмом!
Місяць – уповні, зорі – стрази…
Купуй голизною тіла, ховай голизну душі,
В найвищій точці параболи згадуй мої вірші!
Чорне й біле… чорне й біле…
Яке кому діло?
Десниця караюча Господа чи диявольський лютий бич
моє гартоване тіло?
«Помсти!» - волаю – «Крові! Крові хочу напитися!»
І байдуже. Кому мститися –
Правим чи винуватим,
Ні. Не суддею – катом…
Поглинули хижі зіниці, втопили у ночі райдужку,
Помсти та крові! Померти?! Байдуже…
Напувати диявола чи позбавляти когось гріха?
В кого поради питати, у ночі? Ніч - глуха…
Ніч перейнята іншим – зачарована тихим стогоном,
Невибагливим та епічним в простоті й зрозумілості слоганом.
Думки крізь тріщини в мозку сочаться гіркою блювотою:
«Кому? Для чого? Навіщо? І за чиєю квотою?»
Ромашка … не буде, буде, вбивче, холодно, гостро,
Жити… Не жити… Жити… буде… не буде… помсти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2017
автор: One of many...