Я чекаю завжди синьоокої ночі
Коли темінь в полон світло дня забере.
Коли мої всі таємниці жіночі
Подруга- нічка до рук прибере.
Лише їй я повідаю, місяцю й зорям
Про те, як ти щиро кохаєш мене.
І твій погляд, що грає кольором моря
Враз теплом усе тіло моє огорне.
Лише тут я з тобою зустрітися можу
Насолоду черпаю з іскристих очей.
Втіху і радість в обіймах знаходжу
В мареві наших щасливих ночей.
У лагідних снах, від чарівного трунку
Найніжніші слова прошепочуть вуста…
Любов передам я медовим цілунком...
Та це тільки сон, який бачу сама….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766236
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Любов Таборовець