І взяли Ісуса, й повели...
І, нісши Свого хреста, він вийшов
На місце Череповищем зване,
по-гебрейському Голгофа. Біблія.
Він ніс хреста безмовно і покірно,
Хтось блазнював, знущалися над ним.
А він ішов, хоч шлях крутий, нерівний
Для нього був утомливим, трудним.
Юрба, Голгофа ждали свою жертву,
Вже хрест чорнів і цвяхи слинив кат.
А він ішов спокійно, щоб умерти.
Юрба гуде, і руки вмив Пилат.
...Відтоді пропливли тисячороки,
Всесильний час переконав людей,
Що жертви не поправлять згубних кроків
До торжества диявольських ідей.
Хто ж нас продав, скажи, о Саваофе?!
Живуче плем`я Юди з Каріот.
В пекельних муках східної Голгофи
Тривогу б`є ошуканий народ.
Його розп`ято, як твойого сина.
Озвися, Боже, чуєш ти чи ні?
Допоки Мати наша Україна
Приноситиме жертву сатані!
Прокляття всує, щедре жниво смерті,
Від сліз - ропа у сивому Дніпрі.
Та Суд гряде! Тоді воскреснуть мертві
І захлинуться кров`ю упирі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766188
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2017
автор: Іван Демченко