Вишивала Зима вишиванку,
Білим коліром срібних ниток.
Незмикалися очі до ранку,
Падав легкий на землю сніжок.
Вона ніжно вкладала узори
І лягали стібок за стібком.
Їй світили мережані зорі,
Колір ночі змінився бузком...
Скоро... скоро проснеться світанок,
То для нього сорочка ота.
Ось зроблю ще стібок наостанок
І зіллються в коханні уста.
Зігріватиме довго сорочка,
Яку вишила Діва - Зима.
Доторкнеться сніжинка листочка
Ти трудилась над цим недарма...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)