Сон

́Навпочіпки,  тихо,  пошепки
вночі  прокрастись  в  твій  сон,
хотілось  побачити  б  посмішку,
і  музику  легку  на  фон...
Хотілось  тебе  б  доторкнутися,
до  рук,  до  волосся,  плечей,
тендітно  до  стану  горнутися,
дивитись  в  безодню  очей...
Беззвучно  тобі  посміхатися,
ні  слова,  лишень  стук  сердець,
кохати,  не  просто  кохатися,
і  вірити  -  старт,  не  кінець...
Чекати  на  ранок,  хоч  з  острахом,
ця  ніч  -  нескінченна  для  нас,
тремтіти  від  кожного  подиху,
ввійти  в  почуттів  резонанс...
І  бути  як  дівчинка-дівчинка,
віддатись  цілком  у  полон,
хвилини  разом  будуть  лічені,
та  вражень  з  них  буде  мільйон...
Створили  б  на  двох  власну  казку,
наш  космос  чи  наш  мікросвіт,
шкода,  що  все  це  зникне  зранку,
а  поки  тихіш,  місто  спить...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2017
автор: Sama_po_Sobi