-Ти повернешся, чуєш?
До хати ввійдеш.
Морозом задихають двері.
-Без тебе так холодно… знов обіймеш
Й опинимось разом у сквері.
Сніг під ноги лягав.
Ми щасливі були.
Руки сплетені ніжно тремтіли.
Погляд стрічних бентежив та не лякав
Вони заздрили нам, чи раділи?
Палкий погляд очей,поцілунки в уста,
Шепіт губ не змовкав аж до рання,
Ми були молоді-це пора золота
Нас з'єднало навіки кохання.
А потім війна… Добровольцем пішов.
В бою злісна куля зловила
Теплилось життя, як товариш знайшов,
Хоч смерть за кущем вже сиділа.
Голубка злякала сердешним плачем ,
Поряд з солдатом присіла
Накрила крилом, наче білим плащем
Коханого в смерті відбила.
В любов загорнула. Життя зберегла,
Вогнем довгі місяці гріла,
Відчувши такого багаття тепло
Біда підійти не посміла.
-Повертайся живим,
Я чекаю тебе…
Знову сніг і зима біла, біла…
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765990
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.12.2017
автор: Олеся Лісова