Вщент розбиває думки мокрий сніг,
А почуття покрились кригою печалі.
До божевілля знов довести зміг.
І як же бути із тобою нам надалі?
Плетуся лісом, де по коліна снігу,
Усю наскрізь пронизує озимий струм,
Життя готує для читання нову книгу,
А з сторінок на волю рветься дикий сум.
Поміж дерев стрибала чорна білка,
Сум верещав , і плакала душа.
Із далини ледь чулася сопілка.
Фортуна щастя дала відкоша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2017
автор: lesi4ka0104