Кожної ночі ти досі приходиш у сни
І знову в серці лиш гірка печаль
Ти наче листя, що опало восени
Пробуджуєш у мене смуток й жаль.
Я пам"ятаю шоколадні очі
І зустріч нашу не забуду я,
Усі ці довгі і безсонні ночі,
Коли чекала наступного дня.
Так часто ти мене не помічаєш
І просто можеш проходити повз
Ти, мабуть, мене зовсім не кохаєш,
Бо не така має бути любов.
І розум говорив мені: " Не треба!
Покинь його, нехай собі іде!"
Як серце стукотіло чули в небі
Я думала, що швидко це мине.
Сіла в автобус, махнула рукою,
Промовила останнє "Прощавай"
І сльози вже полилися рікою,
Коли почула в відповідь "Бувай".
Минув вже день..., а далі другий..., третій,
А в думках тільки усмішка твоя
І одна промайнула, мов комета,
Що, мабуть, доля вже така моя.
Хоч зараз вже минуло кілька років,
Та досі пам"ятаю тебе я,
Я не забула шоколадні очі
Й в думках лиш тільки усмішка твоя.
Попереду ще стільки довгих років
І хоч на скронях буде сивина
Той хлопець з шоколадними очима
У моїх снах з"являється щодня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: Кароліна Дар