Поглянь усміхається вечір зорею,
Небо розлилося в дзеркалі води.
Знову поспішаю на свою алею,
Сумувати часто приходжу сюди.
Пригадаю зустріч, що була остання,
Більш слова не гріли, були мовчазні.
Мабуть вітер хитрий вкрав наше кохання,
Лишив дні холодні тобі і мені...
Лиш одна алея нам лишилась в пам'ять,
Падає під ноги листя й шурхотить.
А думки ще й досі болісно так ранять,
Пригадаю зустріч, серце заболить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)