З кулею в серці

Я  зачиняю  вікна,  щоб  протягів  не  надуло,
бо  й  так  забагато  в  мені  твоїх  вітрів  ненаситних,
все,  чим  душа  горіла,  всюди  де  було  жарко  -
стало  одним  суцільним  холодом  серед  ранку.
Я  зачиняю  двері,  гостей  в  моїм  домі  не  буде,
вистачить  бунту  й  крику,  мені  вже  б  пора  і  тиші
відчути  хоча  б  на  трохи,  і  спокою  сни  віддати,
та  більше,  повір,  ніколи,  за  грати  не  повертати.

Поле  посеред  дому,  ніби  то  сорок  перший,
всюди  лиш  біль  і  спомин  того,  чого  не  вернути,
стою  я  собі  спиною,  і  чутно  -  курок  спустився,
з  кулею  в  серці  знову,  ти  знову  мені  приснився.
Війни,  бої  прокляті  в  мені  вирують  досі,
скільки,  скажи,  ще  скільки  це  все  терпіти  стане
сил  мені  та  обіймів,  коли  ж  це  усе  минуле,
й  якщо  ти  застряг  у  мені,  а  почуття  заснули,
коли  заснули?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2017
автор: sudden.voice