На білому аркуші – темної ночі краплина
Падає в очі невидимим знаком питання,
Між чорним і білим прихована давня зернина
Неписаних істин земного твого існування.
Що є важливішим на дивній картині буття,
Чи світло листка, а чи згущена темрява кола?
В зачорненій крапці – твої негаразди життя,
У білім усе, що добром проростає навколо.
Вогнем обпікають нас драми життєвих доріг
І страшно у вирві свій сонячний промінь згубити.
На білому тлі ти напишеш, що в серці зберіг,
Лише не забудь, що умієш одвічно любити.
І цятка гірка полиново стікає в сніги,
Змивається світлом надії в новому світанні.
Й безмежно радіти життю тобі знов до снаги,
І серце залюблене в день цей, неначе в останній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765649
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2017
автор: Людмила Пономаренко